Діагностика туберкульозу — це складний процес, що ускладнюється різноманіттям форм і проявів хвороби. Своєчасна діагностика є найважливішим фактором, що дозволяє провести адекватне лікування і врятувати життя хворого. Туберкульоз – широко поширене у світі інфекційне захворювання, яке викликане мікобактеріями.

Найчастіше вражаються легені, рідше – інші органи і системи.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я щорічно у світі на туберкульоз хворіє більше 9 мільйонів чоловік. Приблизно кожну хвилину виникає новий випадок інфекції. Кожен день від цієї недуги у світі помирає близько 5 тисяч чоловік. До 2 мільярдів людей носять у собі туберкульозну паличку.

Ранні симптоми туберкульозу: кашель більше 2 тижнів, температура тіла 37-37,5ºC більше 7 днів, яка підвищується, здебільшого, ввечері; поганий апетит; постійна слабкість; швидка стомлюваність організму; безпідставна втрата ваги; підвищена пітливість, особливо вночі, перед ранком; задишка; біль у грудній клітці; крововідхаркування.

Під час розвитку хвороби проявляються симптоми інтоксикації: зниження апетиту, загальна слабкість, підвищена пітливість; температура тіла піднімається до 37,2-38,0 C; з’являється кашель на який хворий, спершу, не звертає уваги, пов’язуючи його з курінням чи застудою; харкотиння виділяється мало, воно слизисто-гнійне. На початкових стадіях і задишка, і біль у грудях проявляються рідко.

Як правило, описані симптоми проявляються на фоні задовільного самопочуття і збереження працездатності. Тому важливо не нехтувати загальним правилом: коли кашель триває більш ніж 21 день – обов’язковим є рентгенологічне обстеження. Позачергово обстежуватись необхідно особам з бронхо-легеневими симптомами, з тривалою інтоксикацією невідомої причини. Раз на рік повинні флюорографічно обстежуватись особи із так званої «групи ризику» щодо туберкульозу: хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.

Поступово, із розвитком захворювання, з’являються додаткові симптоми: задишка при невеликих фізичних навантаженнях; кашель або покашлювання з виділенням мокротиння, можливо з кров’ю; біль у грудній клітці; специфічний (так званий лихоманковий) блиск в очах.

В частині випадків, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися безсимптомно або проявляється лише один із симптомів.

Чим раніше буде виявлено, що людина хвора на туберкульоз, тим легше буде лікувати захворювання.

Діагностика туберкульозу.

Дуже важливо вчасно виявити людей, хворих на туберкульоз. Діагностують хворобу за допомогою проби Манту. Реакція Манту — це не щеплення, а шкірна алергічна проба, що дозволяє раніше виявити захворювання.

БЦЖ — це щеплення, яке роблять за допомогою вакцини. Сучасну вакцину БЦЖ вводять внутрішньошкірно, у результаті організм виробляє захисні антитіла проти бактерії туберкульозу.

Для чого потрібне це щеплення? І чому, незважаючи на те, що всіх щеплюють, багато людей хворіє на туберкульоз?

Щеплення БЦЖ потрібне для профілактики туберкульозу. Воно не захищає від зараження збудником, але захищає від переходу прихованої інфекції в явну хворобу і від важких форм туберкульозу.
Оскільки на початковому етапі недуги не виникає жодних хворобливих відчуттів, рання діагностика туберкульозу можлива тільки при застосуванні специфічних методів дослідження (рентгенологічних, туберкулінодіагностики, інструментальних). Кожна людина, починаючи з підліткового віку, раз на рік зобов’язана пройти таке обстеження, щоб переконатися, що вона не хвора на туберкульоз легенів.

Важливим кроком діагностики туберкульозу є дослідження мокротиння на наявність КСП (кислотостійких паличок).

Правила збору мокротиння

Мокротиння збирається у спеціальний контейнер. Перед збором потрібне ретельне полоскання ротової порожнини теплою водою. Неприпустимо, щоб частинки їжі потрапляли у мокротиння.

Пацієнт повинен зробити кілька глибоких вдихів, затримуючи кожен раз дихання. А після цього – з силою виштовхнути повітря, глибоко зітхнути і відкашлятися. Після кашлю виплюнути мокроту в контейнер.

Після цього контейнер закривається кришкою.

Важливо, щоб в контейнер потрапила саме мокрота, а не слина.
При невдалих спробах відкашлювання мокротиння можна подихати над посудиною з гарячою водою, з додаванням харчової соди або постукати кулаком у груди. Застосовуються вправи дихальної гімнастики. В разі, якщо хворий самостійно не може зібрати мокроту, проводиться бронхо-альвеолярний лаваж.

Актуальність діагностики для лікарів усіх спеціальностей була визначена ще Гіппократом, який писав «Добре лікує той, хто добре розпізнає», тобто, добре діагностує.