Колись сільські бабусі, якщо на когось гнівалися, найперше на сусідських дітей, які залізли на чужу черешню чи вишню, незлобливо вигукували: “А щоб на тебе короста напала!..”

Короста – хвороба древня, відома ще 4000 років тому, однак живуча й донині. Попри древній вік, це захворювання продовжує атакувати людину. На жаль, точної статистики щодо корости немає, оскільки хворі не квапляться до лікарні, а намагаються вилікуватися самі. Оскільки цьому захворюванню сприяє таке соціальне явище як міграція населення, то годі й сподіватися, що в найближчому майбутньому короста зникне.
Серед населення Вінницької області інфекційні захворювання шкіри (короста, педикульоз) у 2013 займають друге місце в структурі інфекційних хвороб. Найгірше,що рік у рік кількість вражених коростяним кліщем не зменшується, та й вражає хвороба не лише бідних та занедбаних- не відкупишся від неї ні гарним вбранням,ні тугим гаманцем. Напевно, саме цей чинник є причиною того, що деякі лікарі припускаються помилок у діагностуванні корости у забезпечених людей. Справді небідних пацієнтів найчастіше лікують не від корости, а від алергічного дерматиту,як наслідок- на прийом до дерматовенеролога вже звертаються пацієнти, які пройшли курс лікування від алергії, чи іншого дерматиту.. Також, дуже часто люди лікуються самостійно, від такої самостійності виникають ускладнення, лікування затягується.
Чи є можливість заразитися від хворої людини, вітаючись з нею??- часто запитують пацієнти.. Нормальна здорова людина, яка дотримується елементарної гігієни, заразитися не може. А ось спільний одяг, постіль – інша річ. Про інтимні стосунки вже й мови нема. Це найбільш реальні шляхи передачі хвороби. Дівчатка-підлітки, студентки в гуртожитках люблять обмінюватися своїми светрами, курточками, а коли сплять на одному ліжку, то безпосередній контакт тіла до тіла – це саме той момент, коли дуже легко заразитися. У дівчаток є нерозумна звичка міряти одяг на голе тіло. Ось так приміряла щось на базарі, прийшла додому – і через кілька днів має проблему. Якщо ми вітаємося з кимось, то скільки тримаємо руку – секунди. У моїй практиці не було таких випадків. Щоб заразитися, по-перше, потрібно, щоб на шкіру потрапила самиця коростяного кліща. Бо самці, запліднивши самок, незабаром гинуть. А самиця починає швидко (впродовж години) буравити шкіру “господаря”, прокладаючи коростяні шляхи, відкладає там яйця. Цикл розвитку коростяного кліща від яйця до дорослої особини – близько 14 днів. Живе самка два місяці. За цей час відкладає до півсотні яєць. Особливо активні кліщі взимку – на цей час припадає пік захворюваності.
Першою ознакою того, що у вас короста, є свербіж шкіри .Вдень, як правило, людину нічого не турбує,а ось коли роздягається, лягає спати, отут починається нестерпний свербіж. Зараз бувають стерті форми хвороби, і не завжди можна поставити діагноз візуально, іноді потрібні лабораторні дослідження. Найчастіше кліщ вибирає місця, де шкіра тонка і ніжна. Між пальцями на руках, на ліктьових згинах, пахвинних складках, животі, внутрішній поверхні стегон, статевих органах чоловіків. У дітей вражаються ступні.
Якщо людина звернулася своєчасно, то з допомогою сучасних препаратів свербіж зникає уже після першої обробки, а висипка – через декілька днів.
Люди повинні знати, що сама собою короста ніколи не зникає, сірчані мазіі не завжди допоможуть, але треба пам’ятати, що ця мазь викликає подразнення шкіри. Тепер є сучасні, безпечні та ефективні препарати (спрегаль, бензил-бензоат тощо), які допоможуть позбутися інфекції, але лише після того, як буде діагностовано, що свербіж у вас викликає саме коростяний кліщ.
Але це ще не все!

Проблеми виникають не тільки в тих, у кого вп’явся кліщ, а й у тих, хто живе з ними під одним дахом або був у контакті з хворим. Отож всім треба дружно йти до лікаря, якщо навіть і немає проявів хвороби.

Дуже важливо не допустити повторного зараження. А для цього зловредного кліща треба знищити “під корінь” – ліквідувати “як клас”. Для цього постіль і білизну треба прокип’ятити і випрасувати, провести прибирання.

В умовах нинішньої міграції, коли заражені люди мають широкі контакти, поширення корости досить ймовірне. Тому сільські фельдшери, сімейні лікарі за першої ж підозри на це небезпечне захворювання обов’язково повинні скеровувати таких пацієнтів до спеціалістів, які вміють і знають, як лікувати коросту.