ЯК ВЧАСНО ВИЯВИТИ ПРОБЛЕМУ ТА ЩО ВАРТО РОБИТИ В ТАКИХ ВИПАДКАХ ?
Пам’ятка для пацієнта
Пневмонія – небезпечне захворювання легень, при якому неправильне лікування або несвоєчасна діагностика може призвести до смерті. Симптоми хвороби схожі з проявами інших уражень дихальних шляхів, тому пневмонію важко діагностувати без спеціальних обстежень. Лікування пневмонії тривале і залежить від типу ураження, клінічних проявів, віку хворого, стану організму, наявності супутніх захворювань (цукрового діабету, хронічних захворювань нирок) і т.д.
Що таке пневмонія? Це запальне ураження легеневої тканини з системною інтоксикацією та виснаженням захисних сил організму. Пневмонія може бути викликана вірусною, грибковою або, частіше, бактеріальною інфекцією. Інфекційний агент може потрапляти в дихальні шляхи повітряно-крапельним шляхом або через кров при наявності вогнищ хронічної інфекції в організмі людини. Достовірним методом діагностики пневмонії є обов’язкове рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.
Чим викликається пневмонія?
Бактеріальна інфекція – найпоширеніша причина, яка може викликати запалення легенів. Пневмонія може бути викликана дією пневмококів, стафілококів, стрептококів, гемофільної палички, мікоплазми. Пневмонія може бути результатом впливу вірусних інфекцій (грип, парагрип, герпес), грибкових уражень. Деякі групи людей перебувають у групі ризику. Пневмонія частіше виникає в осіб, чий організм ослаблений виснаженням, хронічними недугами, згубними пристрастями (куріння і алкоголізм). Пневмонія може виникати в домашніх умовах (поза лікарняна) і внутрішньолікарняно. Пневмонія, що розвинулась у хворих в умовах перебування в стаціонарі є досить небезпечною та часто погано піддається емпіричній антибіотикотерапії. Пневмонія може розвиватися як самостійне захворювання, а може стати ускладненням застуд, синуситів, тонзилітів і ін. Запалення легенів може виникнути також в результаті потрапляння стороннього тіла в бронхи (при вдиханні сторонніх часток, потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи). З’ясування причин, за яких виникла пневмонія, допомагає призначити правильне лікування та сприяти своєчасному одужанню.
Основні симптоми пневмонії – висока температура (до 39,0 C), задишка (як у спокої, так і при навантаженні), вологий кашель з рясним мокротинням. Іноді пневмонія провокує появу болю в ділянці грудної клітки. Частими симптомами також можуть бути загальна слабкість, зниження працездатності, пітливість, втомлюваність, проблеми зі сном. У дітей і людей похилого віку інтоксикаційні симптоми пневмонії можуть бути виражені яскравіше, ніж основні. Крупозна пневмонія (коли запалення розвинулось в паренхімі часточок легені) починається різко, з підйому температури (вище 390C), присутні болі в грудях, задишка і слабкість. Кашель спочатку сухий, через пару днів починає виділятися харкотиння. Симптоми пневмонії в цьому випадку стійкі та тривалі – жар, кашель з мокротою може триматися до 10 днів. Якщо пневмонія протікає важко, то приєднуються супутні ознаки герпетичного ураження шкіри – бульбашкові висипання на крилах носа, біля губ, на щоках або підборідді. Вогнищева пневмонія (сегментарна або бронхопневмонія) починається непомітно, поступово і часто виникає як ускладнення після ГРВІ та бронхітів. Основні симптоми пневмонії в цьому випадку: температура тіла не піднімається вище 38,50C, змінюється протягом доби, присутній кашель із слизово-гнійною мокротою, слабкість і задишка. Носогубний трикутник синіє, а біль у грудях з’являється на вдиху.
У маленьких дітей, особливо у немовлят, пневмонія може перебігати дуже важко. Симптоми пневмонії у дітей схожі з ознаками захворювання у дорослих. Пневмонія протікає з задишкою, наростає частота дихальних рухів. Якщо дитині більше одного року, то небезпечним вважається перевищення частоти дихання понад 40 рухів на хвилину. Якщо дитині діагностовано ГРВІ, і на тлі цього захворювання з’явилася задишка, то це ознака неблагополуччя в органах дихальної системи. Хвора дитина відмовляється від їжі, у неї може змінитися поведінка, з’являється лихоманка і ознаки інтоксикації. Пневмонія може початися раптово або поступово. Пневмонія в дитячому віці протікає з прискоренням дихання, втягнення міжреберних ділянок при вдиху, кректанням або стогонами при диханні, зміною кольору шкіри носогубного трикутника, блідістю покривів при високій температурі. Підозра на запалення легенів виникає і в тому випадку, якщо основні симптоми відсутні, але температура тіла вище 38,0 C та утримується довше 3 днів, є хрипи і кашель. Температура при ГРВІ і бронхіті збивається досить просто, а якщо є пневмонія, то лихоманку вдається знизити лише на короткий час. Пневмонія у дітей важко діагностується, тому що в перші дві доби неможливо вислухати характерні хрипи і навіть рентгенологічне дослідження не дозволяє виявити вогнище запалення. Труднощі в діагностиці можуть значно ускладнити лікування пневмонії у дитини, тому слід брати до уваги поведінку малюка – будь-які зміни звичок, емоційного стану, відсутність апетиту та інші симптоми повинні насторожити. Лікування пневмонії у дітей слід проводити виключно в умовах стаціонару, приділяючи особливу увагу ступеня вираженості дихальної недостатності, ліквідації порушень водно-сольового обміну.
Профілактика пневмонії передбачає відмову від куріння, проведення вакцинації від грипу (і від інших хвороб у дітей). Загартовування, попередження переохолоджень і перегріву, боротьба з побутовим пилом, усунення хронічних вогнищ інфекції в носоглотці, органах дихання – також можуть сприяти підвищенню опірності організму до легеневих хвороб. Своєчасне звернення до лікаря, вчасне призначення антибактеріальних засобів, суворе дотримання правил лікування і термінів прийому ліків, також можна віднести до превентивних заходів – профілактика пневмонії та її небезпечних ускладнень залежить від свідомості людей.
Гіпертензивний криз (ГК) — це раптове значне підвищення АТ від базового рівня (нормального або підвищеного), яке майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи. ГК, як ускладнений, так і неускладнений, потребує надання невідкладної медичної допомоги для попередження або обмеження ураження органів-мішеней.
Відповідно до рекомендацій Європейського товариства гіпертензії (European Society of Hypertension — ESH) та Європейського товариства кардіології (European Society of Cardiology — ESC) (2007 р.) виділяють декілька рівнів АТ (табл. 1).
Таблиця 1 Класифікація АГ за рівнем АТ
Таблиця 1 Класифікація АГ за рівнем АТ
| Категорії | САТ,мм рт. ст. | ДАТ,мм рт. ст. |
| Оптимальний | <120 | <80 |
| Нормальний | <130 | <85 |
| Високий нормальний | 130–139 | 85–89 |
| Гіпертензія: | ||
| I ступінь | 140–159 та/або 90–99 | |
| II ступінь | 160–179 та/або 100–109 | |
| III ступінь | ≥180 та/або ≥110 | |
| Ізольована систолічна гіпертензія | ≥140 | <90 |
Тут і далі: ДАТ — діастолічний АТ; САТ — систолічний АТ.
I ступінь 140–159 та/або 90–99
II ступінь 160–179 та/або 100–109
III ступінь ≥180 та/або ≥110
Ізольована систолічна гіпертензія ≥140 <90
Тут і далі: ДАТ — діастолічний АТ; САТ — систолічний АТ.
Лікування АГ
Мета лікування пацієнта з АГ — досягнення максимального зниження сумарного ризику розвитку серцево-судинних ускладнень за рахунок:
досягнення та підтримання цільового рівня АТ <140/90 мм рт. ст. (у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною хворобою нирок цільовий АТ становить 130/80 мм рт. ст.);
модифікації ФР, ефективного лікування супутніх клінічних станів.
Дії середнього медичного персоналу:
- Роз’яснити пацієнту в доступній формі особливості подальшого розвитку захворювання, надати рекомендації щодо змін стилю життя, харчування, фізичної активності.
- Навчити пацієнта вимірювати АТ в домашніх умовах, вести щоденник самоконтролю АТ.
- Скласти план лікувально-профілактичних заходів для пацієнта; узгодити з пацієнтом схеми і режим прийому фармакологічних препаратів.
Відповісти на запитання пацієнта.
Зробити відповідний запис в медичній картці амбулаторного хворого.
Немедикаментозні методи лікування
Обов’язкові
- Усім пацієнтам з АГ слід проводити корекцію наявних ФР і модифікацію стилю життя згідно з рекомендаціями щодо профілактики.
- Надання рекомендацій щодо дотримання здорового способу життя.
Тютюнопаління
1. Активно виявляти осіб, які мають звичку тютюнопаління.
2. Усім, хто має звичку тютюнопаління, слід рекомендувати повну відмову.
Гіперхолестеринемія
1. Надавати рекомендації щодо визначення рівня ЗХС і ТГ усім дорослим пацієнтам.
2. Усім пацієнтам рекомендувати дотримання засад раціонального харчування і корекцію способу життя для підтримання рівня ЗХС <5,0 ммоль/л та ХС ЛПНЩ <3,0 ммоль/л (табл. 4, 5). - Розглянути питання про доцільність призначення фармакологічної корекції статинами гіперхолестеринемії пацієнтам, які мають високий та дуже високий серцево-судинний ризик та порушення обміну ХС, яке не піддається немедикаментозній корекції.
4. Пацієнтам групи високого та дуже високого ризику рекомендувати підтримувати рівень ЗХС <4,5 ммоль/л та ХС ЛПНЩ <2,5 ммоль/л.
Надлишкова маса тіла та ожиріння - Антропометрія всім пацієнтам в рамках профілактичної діяльності мінімум 1 раз на рік із визначенням ОТ, індексу маси тіла (ІМТ):
ІМТ = маса тіла (кг) .
[зріст (м)]2
2. Рекомендувати всім пацієнтам контролювати ІМТ та ОТ. Підтримувати ІМТ в межах 18,5–24,9 кг/м2, ОТ <88 см — у жінок, <102 см — у чоловіків.
3. Пацієнтам з надлишковою масою тіла рекомендувати дотримуватися здорового харчування (див. табл. 4), знизити енергетичну цінність їжі, підвищити рівень фізичної активності. - Бажано скерувати пацієнтів із надлишковою масою тіла до закладів, які надають вторинну медичну допомогу, до дієтолога, спеціаліста з лікувальної фізкультури.
Фізична активність - Заохочувати всіх пацієнтів до щоденного фізичного навантаження у будь-якому вигляді (ходьба, активний відпочинок тощо) упродовж 30–45 хв/добу до підвищення частоти серцевих скорочень (ЧСС) за умови комфортного самопочуття.
Зловживання алкоголем - Дорослим здоровим особам, які вживають алкоголь, рекомендувати не перевищувати 3 дози на добу — для чоловіків і 2 дози на добу — для жінок (1 доза становить 10 мл чистого етанолу).
- Рекомендувати дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі, солодощів, насичених жирів та підвищеним вживання фруктів/овочів (див. табл. 4).
- Заохочувати пацієнтів до самоконтролю АТ та інших ФР, постійно підтримувати стратегію поведінки, направлену на підвищення прихильності до виконання рекомендацій лікаря.
- Забезпечити моніторинг АТ.
- Заспокоїти пацієнта і пояснити тактику лікування (за необхідності призначити седативні препарати).
- Провести оцінку клінічного стану, в тому числі ризику виникнення ускладнень, які загрожують життю, визначити причину підвищення АТ (уточнити, коли останній раз пацієнт приймав планові антигіпертензивні лікарські засоби).
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ І СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ
Підвищення АТ — АГ (гіпертонічна хвороба) — виникає у 25% дорослого населення і належить до захворювань, які скорочують тривалість життя та призводять до інвалідності. Важливо знати, що на початкових стадіях АГ може ніяк не проявлятися і не впливати на самопочуття. Але підвищений АТ запускає каскад патологічних змін в серці, судинах, нирках, сітківці ока, головному мозку, що призводить до виникнення головного болю, погіршення зору, пам’яті, cну, зниження розумової активності, розвитку інфаркту та інсульту. Сучасні наукові дослідження довели, що ці патологічні зміни можна попередити. Будьте уважними до себе. Якщо Ваш АТ перевищує 140/90 мм рт. ст., прислухайтеся до порад лікаря, перегляньте Вашу життєву позицію.
Дуже важливо контролювати рівень АТ. Підвищення АТ можна визначити лише при його вимірюванні. Не робіть висновку щодо рівня АТ, орієнтуючись лише на своє самопочуття. Обов’язково придбайте тонометр — він Ваш незмінний помічник. Вибирайте моделі напівавтоматичні або автоматичні з манжеткою на плече, дотримуйтеся правил вимірювання тиску. Ваш АТ не має перевищувати рівень 140/90 мм рт. ст.
Заведіть щоденник самоконтролю АТ та занотовуйте результати вимірювання. Тиск слід вимірювати 2 рази: вранці натщесерце до прийому лікарських засобів та увечері перед сном, за результатами вимірювання слід обчислити середнє арифметичне значення показника як суму вранішнього та вечірнього вимірювань, розділену на 2. У примітках Ви можете зазначити своє самопочуття, скарги, прийом медикаментів.
Препарати для лікування АГ потрібно приймати постійно. Якщо Вам призначили препарати для лікування гіпертонічної хвороби, не відміняйте їх самостійно, не порадившись з лікарем. Раптове припинення лікування може мати негативні наслідки для здоров’я та самопочуття.
Не призначайте собі лікування самостійно, почувши телевізійну рекламу або за порадою рідних та друзів, які не мають відповідної освіти та досвіду лікування серцево-судинних захворювань. Харчові добавки, магнітні браслети, різноманітні диски не заміняють лікування. Уникнути розвитку інфаркту та інсульту можна лише за допомогою фармакологічних препаратів, ефективність яких науково доведена.
Дотримання порад лікаря щодо зміни способу життя: обмеження вживання деяких продуктів харчування, дотримання режиму фізичного навантаження, підтримання оптимальної маси тіла, відмова від тютюнопаління та прийом фармакологічних препаратів — єдиний шлях, який допоможе Вам уникнути розвитку таких серйозних ускладнень, як інсульт та інфаркт міокарда.
Паління тютюну — абсолютно доведений фактор ризику виникнення серцево-судинних захворювань. Під впливом нікотину прискорюється пульс, виникає спазм судин і підвищується АТ. ІХС в 4 рази частіше виникає у курців порівняно з тими, хто не палить. Порадьтесь з лікарем, як легше позбутися цієї звички. Це дуже важливе рішення у Вашому житті!
Порушення обміну ХС та ліпідів — основний фактор виникнення та прогресування атеросклерозу, який призводить до розвитку інфаркту та інсульту.
Визначте свій рівень ХС у крові. ЗХС не має перевищувати 5,0 ммоль/л. Якщо лікар призначив Вам статини — препарати, які знижують рівень ХС, необхідно виконувати його рекомендації. Прийом статинів відповідає вимогам міжнародних стандартів з лікування пацієнтів з цукровим діабетом, ІХС та АГ.
Цукровий діабет значно прискорює розвиток серцево-судинних захворювань. У разі, якщо Ви хворієте на цукровий діабет, оптимальним для Вас буде рівень АТ 130/80 мм рт. ст. та нижче, а рівень ЗХС — менше 4,5 ммоль/л. Необхідно регулярно контролювати рівень глюкози у крові та виконувати рекомендації щодо режиму харчування, фізичних навантажень, підтримання оптимальної маси тіла. Зміна стилю життя допомагає багатьом пацієнтам з цукровим діабетом підтримувати оптимальний рівень глюкози у крові без додаткового прийому лікарських засобів.
Стежте за масою тіла — розрахуйте свій ІМТ: маса (кг) розділити на зріст (м) в квадраті. Норма не має перевищувати 25. Якщо ІМТ перевищує 25, проаналізуйте Ваше харчування й фізичну активність, порадьтеся з лікарем та внесіть зміни в своє життя. Зверніть увагу на свою ОТ. Якщо вона перевищує 88 см у жінок і 102 см — у чоловіків, то це вказує на абдомінальний тип ожиріння, який часто супроводжується прогресуванням гіпертонічної хвороби, розвитком цукрового діабету та ІХС. Якщо Ви поставили собі за мету схуднути, пам’ятайте, що масу тіла потрібно зменшувати поступово. Краще схуднути на 5 кг за рік, ніж за місяць.
Фізична активність сприяє зниженню АТ, нормалізації маси тіла, тренує серцево-судинну систему та м’язи, знімає стрес та психоемоційне напруження, покращує Ваш сон та самопочуття. Мета, до якої необхідно прагнути, — 30–45 хв ходьби щодня або хоча б 5 разів на тиждень.
Обов’язково порадьтеся з лікарем про допустимий рівень навантажень. Ізометричні навантаження з обтяженням (гирі, штанга, тренажери) підвищують АТ і мають бути виключені. Не завдайте собі шкоди!
Намагайтеся дотримуватися достатньої за калорійністю та збалансованої за складом дієти кожного дня. Оптимальна калорійність Вашого щоденного раціону харчування відображається у стабільно нормальному ІМТ. Якщо у Вас є зайві кілограми, калорійність дієти слід знизити. Порадьтеся з лікарем стосовно добової калорійності їжі та способів її контролю.
Щоденний набір продуктів має бути різноманітним, містити достатню кількість фруктів та овочів (рекомендована ВООЗ норма становить не менше 400 г/добу) та продукти із цільних злаків. Слід вживати щодня знежирені молочні продукти. Намагайтеся споживати жирну морську рибу не менше ніж 3–4 рази на тиждень.
Необхідно зменшити в раціоні кількість жирів тваринного походження, трансжирів, цукру, солодощів та продуктів, що містять багато ХС. Нижче наведено «Дієтичні рекомендації щодо правильного вибору продуктів харчування», які допоможуть Вам визначитися з раціоном харчування.
Не досолюйте готові страви. Надлишок солі міститься у копчених виробах, м’ясних та рибних напівфабрикатах, консервах тощо. Зменшення в раціоні солі знижує рівень САТ на 4–6 мм рт. ст. та ДАТ — на 2–3 мм рт. ст.
Нормалізуйте режим харчування: харчуйтеся частіше, але меншими порціями, рекомендується повноцінний сніданок та обід, а після 18.00 бажано зменшити вживання їжі та віддавати перевагу низькокалорійним продуктам.
Важливо знати, що надмірне вживання алкоголю сприяє підвищенню АТ. Допустимі дози для практично здорових чоловіків — не більше 20 мл/добу у перерахунку на етанол (для жінок — удвічі менше).
Психоемоційні перевантаження негативно впливають на стан здоров’я. Дотримуйтеся режиму праці та відпочинку, подбайте про повноцінний сон. Не створюйте стресових ситуацій, не допускайте агресивної поведінки, роздратованості, негативних емоцій — це в першу чергу шкодить Вашому здоров’ю. Будьте доброзичливими, навчіться керувати своїми емоціями, частіше посміхайтесь. Спілкування з природою, домашніми тваринами, хобі допоможуть Вам підтримувати психологічну рівновагу. Якщо у Вас пригнічений настрій, порушення сну — зверніться до лікаря.
Зміна стилю життя вимагатиме від Вас повсякденних постійних зусиль. Ваші звички формувалися протягом багатьох років, Ви не зможете позбавитися від них одразу. Ставте перед собою реалістичні цілі, ідіть до них крок за кроком, якщо щось не виходить — не кидайте, йдіть далі.
Тільки від Вас та Вашого ставлення до власного здоров’я залежить успіх у лікуванні гіпертонічної хвороби та профілактика її ускладнень.
Таблиця 13 Алгоритм дії лікаря загальної практики при наданні медичної допомоги пацієнтові з неускладненим ГК
Надати антигіпертензивні препарати (сублінгвально/перорально) (табл. 14. Лікарські засоби для лікування неускладнених ГК).
Лікар обирає препарат (чи комбінацію препаратів), орієнтуючись на стан пацієнта (вік, рівень АТ, ЧСС, наявність вегетативних розладів та супутньої патології), положення лікувального протоколу та досвід пацієнта щодо застосування антигіпертензивних препаратів. Зниження АТ при неускладненому ГК проводять упродовж годин/доби. АТ потрібно знизити до відносно безпечного рівня, швидкість зниження середнього АТ має становити не більше ніж 25% упродовж першої години. Для того, щоб уникнути надмірного зниження АТ, рекомендується починати лікування з низьких доз антигіпертензивних препаратів, за необхідності — повторити їх прийом через 1–2 год. Особливо обережно потрібно підходити до зниження АТ у пацієнтів з ознаками вираженого атеросклерозу, зокрема пацієнтів старечого віку. У цієї категорії хворих призначення АК (БКК) короткої дії (ніфедипіну) може призвести до розвитку нападу стенокардії внаслідок швидкої та вираженої гіпотензивної дії препарату та розвитку синдрому обкрадання. За необхідності призначення ніфедипіну його доцільно призначати у ½–⅓ стандартної дози в комбінації з пропранололом (за відсутності протипоказань).
Важливо узгодити з пацієнтом дозу і час наступного прийому планових антигіпертензивних препаратів, щоб попередити підвищення АТ. У разі необхідності провести корекцію планової терапії.
За потреби провести необхідні інструментальні/лабораторні дослідження: ЕКГ, офтальмоскопію очного дна тощо — для виявлення потенційно небезпечного ураження органів-мішеней та можливої причини кризового перебігу АГ.
За неможливості забезпечення моніторингу АТ та клінічних симптомів, пацієнт із ГК підлягає госпіталізації
Таблиця 14 Лікарські засоби для лікування неускладнених ГК
| Лікарський засіб | Доза та спосіб введення | Час дії | Побічні ефекти |
| Каптоприл | 25 мг під язик або перорально, за необхідності — повторити через 90–120 хв до 100 мг каптоприлу | Початок дії — 15–30 хв, максимум — 30–90 хв, тривалість — 4–6 год | Гіпотензія у пацієнтів із ренінзалежною гіпертензією |
| Ніфедипін (таблетки/краплі) (+ пропранолол 20 мг для попередження рефлекторної тахікардії) | 5–10 мг сублінгвально/5 крапель |
Початок
дії — 15–30 хв Тривалість — до 6 год | Головний біль, тахікардія, почервоніння обличчя |
| Клонідин | 0,075–0,3 мг перорально | 30–60 хв | Сухість у роті, сонливість. Протипоказаний при атріовентрикулярній блокаді |
| Пропранолол | 20–40 мг сублінгвально | 15–30 хв, тривалість — до 6 год | Брадикардія, бронхообструкція |
| Фуросемід | 40 мг перорально | 30–60 хв | Ортостатична гіпотензія, слабкість |
| Торасемід | 10–20 мг перорально | 30–60 хв | Ортостатична гіпотензія, слабкість |
| Бендазол 1% розчин | 3–5 мл внутрішньовенно4–8 мл внутрішньом’язово | 10–30 хв | Ефективніший у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами |
Виконавці:
Клекот О.О. – к.м.н., доцент кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова
Н.Г. Шуткевич – головний лікар
Мазур Г.Ю. – заступник головного лікаря з медичної частини