27 лютого відзначається День обізнаності про аносмію (аносмія – втрата нюху). Він був започаткований в 2012 році з ініціативи американця Даніеля Шейна – фахівця з нюхової дисфункції, потім підтриманий благодійними, освітніми та медичними організаціями на міжнародному рівні.

Втрата нюху: симптомом яких серйозних захворювань ще може бути аносмія

Ще у липні 2020 р. Гарвардська медична школа зазначила, що більшість хворих на COVID-19 так чи інакше переживають аносмію. Аналіз медичних джерел показав, що пацієнти з коронавірусною інфекцією у 27 разів частіше втрачають нюх, ніж ті, хто хворіє на інші вірусні захворювання.

Однак, спостереження за хворими на коронавірус виявили, що втрата нюху у випадку COVID-19 відрізняється від втрати нюху в результаті інших вірусних захворювань. По-перше, аносмія, викликана коронавірусом, може наступити раптово, а, по-друге, нежить, який здебільшого провокує втрату нюху при інших вірусних інфекціях, часто відсутній. Крім аносмії, при COVID-19 та інших захворюваннях можуть з’являтися інші, менш «розтиражовані» проблеми з нюхом, наприклад, підвищена або, навпаки, знижена чутливість до запахів, відчуття неприємного запаху, який окрім пацієнта, ніхто не відчуває, тощо. Є і обнадійливе спостереження: аносмія характерна для легкого перебігу COVID-19, до того ж, нюх повертається після одужання.

При яких патологічних станах втрачається нюх?

Аносмія буває повною або частковою, коли людина не відчуває запаху окремих речовин. Перша виникає при вірусних захворюваннях через ураження нервових шляхів, риніт та інші проблеми з ЛОР-органами, а також ураженнях головного мозку.

Найчастіші причини втрати нюху:

• запальні захворювання носа і приносових пазух (вазомоторний та алергічний риніт, гострий та хронічний риносинусит, гіпертрофія аденоїдів, викривлення переділки носа);
• поліпи у носі;
• запалення пазух решітчастої кістки (етмоїдит) і прилеглої м’якої мозкової оболонки;
• деякі пухлини головного мозку;
• інфекції ротової порожнини (кандидоз, гінгівіт, герпес, періодонтит, сіалоаденіт);
• параліч лицьового нерва;
• стоматологічні втручання, зокрема, протезування зубів;
• тютюнопаління;
• дегенеративні неврологічні захворювання (хвороба Паркінсона та хвороба Альцгеймера, вікова деменція);
• старечий вік;
• ендокринні порушення;
• дефіцит деяких вітамінів групи В;
• захворювання печінки;
• мігрень.

Іноді на здатність відчувати запахи може впливати і прийом ліків (антибіотиків, антидепресантів, протисудомних, антигістамінних та антигіпертензивних препаратів, серцевих та протизапальних засобів, цитостатиків).

Як відбувається втрата нюху і смаку при коронавірусній хворобі

При гострих респіраторних вірусних захворюваннях нюх поступово втрачається через закладеність носу, яку спричиняє нежить. До речі, іноді після грипу нюх може відновлюватися протягом місяців і навіть  року.

При COVID-19 картина протилежна: нюх пропадає раптово ( навіть без усякої закладеності та нежитю) і несподівано може  відновитися в повному обсязі через 1-2 тижні. Дані комп’ютерної томографії синусів носа пацієнтів зі скаргами на втрату нюху довели, що ділянки дихальної системи, відповідальні за сприйняття запаху, блокуються слизом, тоді як інші зони носа продовжують функціонувати в звичайному режимі (носове дихання у хворих не порушується).

На початку пандемії вчені пов’язували аносмію зі знищенням  волокон нюхового нерва, що відповідає за сигнали в мозок. Але з’ясувалося, що нейрони цього нерва не мають рецепторів АСЕ2, необхідних вірусу для проникнення в них, зате вони є в оточуючих ці волокна допоміжних клітинах, що підтримують роботу нюхового нерва. Припускають, що коронавірус вражає саме ці допоміжні клітини.

Але механізм втрати нюху при COVID-19 до кінця чітко не встановлений, як і механізм втрати смаку. Рецептори смаку відповідають лише за базові характеристики, а «формує» смак саме відчуття запахів. Встановлено, що навіть коли рецептори смаку збережені, втрата чутливості нюхових рецепторів призводить до зниження відчуття смаку.

Існує також припущення, що збудник COVID-19 пошкоджує кору зон головного мозку, що відповідають за відповідні відчуття, однак чітких підтверджень ця теорія поки не знайшла.

Як відновити втрачений нюх

Ізраїльські вчені запевняють, що нюх повернеться до всіх, хто одужав, коли відновиться структура нейронів. У 90% колишніх пацієнтів це відбувається протягом 2-4 тижнів після появи цього симптому, однак приблизно 10% чекають відновлення функції понад 3 місяці.

Нюх – дуже суб’єктивна категорія, отже і методики відновлення не претендують на наукову доказовість. Проте, вони абсолютно безпечні, перевірені часом, тому мають право на існування та застосування. Одна з методик полягає у вдиханні ефірних олій евкаліпту, гвоздики, лимону та троянди (ця процедура протипоказана пацієнтам, що мають в анамнезі алергічні захворювання!). Вдихати ці олії потрібно почергово по 15 секунд кожну з 10-секундними перервами між ними двічі протягом дня.

Допомогти у відновлення нюху і смаку можуть також рефлексотерапія – класична акупунктура, акупресура, багатоголчаста різнометалічна поверхнева аплікація, біопунктура та інші методи, що потребують звернення до спеціаліста.

Проте непоганою стратегією є й просте вичікування: як показує клінічний досвід щодо процесу одужання при коронавірусній інфекції, нюх і смак мають повернутися самостійно. 

Довготривала втрата нюху може бути симптомом серйозних захворювань!

Вчені припускають, що втрата нюху може бути пов’язана з розвитком хвороб, які супроводжуються дегенерацією нервової тканини, та когнітивними порушеннями у похилому віці. Було проаналізовано дані про стан здоров’я 3,5 тисяч осіб, які брали участь в «Національному дослідженні здоров’я і харчування». Ця база даних була зібрана американськими Центрами з контролю і профілактики захворювань (CDC) і включала  осіб віком понад 40 років, за якими спостерігали протягом п’яти років. В учасників віком понад 65 років послаблення нюху на 1 пункт за шкалою для визначення нюху пов’язано зі збільшенням ризику смерті на 18%. Вчені не виявили такої закономірності серед людей віком 40-64 років.

Таким чином, симптом аносмії, зокрема, такої, що довго не проходить після одужання від коронавірусної інфекції, може говорити про проблеми зі здоров’ям. Отже, потрібно радитись зі своїм сімейним лікарем, а за потреб і з вузькими спеціалістами – неврологами, отоларингологами, нейрохірургами, стоматологами тощо.

Основний алгоритм дій лікаря загальної практики-сімейної медицини, до якого звернувся пацієнт з порушенням нюхового аналізатора

• Провести ретельний збір анамнезу. З’ясувати час, протягом якого нюхова функція порушена або втрачена; з’ясувати можливу першопричину втрати нюху, чи траплялися раніше такі порушення й у зв’язку з чим. Проаналізувати дані сімейного анамнезу щодо захворювань порожнини носа і приносових синусів. Встановити, які методи застосовувалися для лікування цих захворювань (самолікування, консервативна терапія у медичному закладі, оперативне лікування). Встановити, чи були тяжкі травми голови або захворювання, що пов’язані із порушенням мозкового кровообігу, а також анамнез їх ведення. Чи були раніше перенесені нейроінфекційні захворювання. Проаналізувати онкологічний анамнез хворого.
• Провести огляд ЛОР-органів з метою виявлення гострої чи загострення хронічної патології, а також діагностики можливих онкологічних процесів порожнини носа або наявності сторонніх тіл у ній: отоскопія, передня і задня риноскопія, огляд ротоглотки і непряма ларингоскопія. При потребі використати ендоскопічні техніки дослідження.
• Виконати проби на виявлення порогів сприймання запахів згідно із загальноприйнятою методикою.
• При потребі застосувати спеціальні методики, серед яких:

• рентгенівське обстеження порожнини носа і приносових синусів у прямій проекції або у прямій і боковій за умови введення в обстежувану порожнину рентгеноконтрастної речовини, коли  є підозра на порушення функції нюхового аналізатора, що пов’язана із гострими чи загостренням хронічних захворювань ЛОР-органів;
• УЗД приносових пазух; 
• електроенцефалографічне дослідження і дослідження судин головного мозку слід призначати пацієнтам, що мають в анамнезі перенесені чи хронічні захворювання нервової системи;
• комп’ютерну томографію кісток черепа (наприклад, при наявності в анамнезі травм голови або при підозрі на деструкції кісток черепа онкологічного генезу, які можуть бути причиною втрати функції нюхового аналізатора);
• ядерну магніторезонансну томографію, яку найбільш доцільно призначати хворим з перенесеними гострими порушеннями мозкового кровообігу, важкими нейроінфекціями або септичними станами (менінгіти, енцефаліти, абсцеси головного мозку тощо), а також пацієнтам із підозрою на онкологічні захворювання з локалізацією первинного вогнища у структурах головного мозку або метастазів у ділянках головного мозку, що відповідають за функції нюхового аналізатора.

Чітке виконання сімейним лікарем даного алгоритму дій дасть змогу правильно оцінити клінічну картину хвороби, тяжкість захворювання і визначитися з подальшою тактикою лікування даного хворого.